Вiдпочинок з шашликами . . . (зроблено у Word 97 J )

Ця визначна й прекрасна подiя вiдбулась 27 квiтня 2004 року. Тi кого не запросили (або тi хто не змiг прийти) дуже багато втратили. Спецiально для таких, а ще для не памґятаютаючих подiй тiєi суботи ми написали цю статтю. Написали для того, щоб Ви дiзнались, як нам було весело i посинiли вiд заздрощiв.

Почалось все на недiлю ранiше, коли ми з Олегом поiхали на дачу з термiновим дорученням та секретними паперами. У Олега було завдання, зустрiтись з завiдуючою в тих краях тiткою, вiддати iй папери i отримати грошi. Прочекавши бiльше 2 годин в черзi (саме тодi виникла думка прийти сюди всiєю групою на шашлики), Олег нарештi потрапив до неi та вiддав папери. Але обiцяних грошем йому таки не дали (попрохали прийти пiзнiше). Випивши пiсля цього трiшки "живчика" ми оглянули Олегову дачу, й дiйшли висновку, що 30 чоловiк рознесуть ii за 18 годин. Отже ми з надiєю, що вся група не пiде, вирiшили прийти сюди наступноi суботи на шашлики.

З групи назбиралось бiля 15 чоловiк. От i добре. Але бажаючих приготувати шашлики не було. Так дотянувши до четверга, ми все-таки вирiшили пiти купити мґясо. Визвались двоє, я та Боярська (наша староста). Не знайшовши потрiбного шматка мґяса в Ц.Г., ми поiхали на Святошино. Боярська на пiдземному,а я на рогатому транспортi. Прочекавши ii на Святошино 35 хвилин я пiшов купив мґясо i поiхав додому. Пiзнiше менi розповiли, що наша Аня заблукала поiхала не в тому напрямку (отямилась вона тiльки на ст.м.Хрещатик). Пiдчепивши там якогось хлопця, вона повнiстю забула й про мясо й про шашлики. Що поробиш, Весна.

Оскiльки я шашликiв ранiше нiколи не робив,то довелось iмпровiзувати. Отримав вiд Тараса та його мами iнструкцiii по приготуванню та почав творити. В кiнцi кiнцiв щось таки вийшло.

Пґятниця. Мґясо було готове, тепер потрiбно було купити всi iншi продукти та питнi напоi. Проходивши бiля двох годин ми (Олег, Мiха та Я) скупилися. Навiть не спитавши паспорта чи якихось iнших документiв нам продали всi продукти та напоi. (На касi сидiла дуже приємна та ввiчлива молода дiвчина, що закрила очi на надпис на стiнi "СПИРТНI НАПОI НЕ ПРОДАЮТЬСЯ ОСОБАМ, МОЛОДШИМ 21 РОКIВ" ). Дотянувши придбане до дачi, ми повкидали все в пiдвал та порозґiджались.

Ось i субота. Просидiвши та пропозiхавши всю першу пару ми вiдправились на дачу. Я з Андрiєм, на метро, всi iншi на 192 маршрутцi. (Ми поiхали окремо,оскiльки менi потрiбно було купити декiлька троянд). Поiздка була веселою (ну так менi сказали). Хотiв би я побачити переляканi очi водiя маршрутки….

 

 

На дачi. Коли ми з Андрiєм приiхали, то всi тiльки тим i займались, що нiчого не робили. Ну ми не гiрше iнших, почали займатись тим же. Поступово захотiлося iсти. Почали розпалювати вогонь, щоб пожарити шашлики. Пожежники з нас були нiкудишнi й тому довелося довго повозитися. Та й дрова в Олега були не дуже (думали в сусiдiв позичити, але ж заборчик з колючою проволкою). Хвилин за 20 вогонь таки розпалили. Дiвчата в цей час готували новий, досi нiкому не виданий салат (не знаю чому,але його щось багато залишилося). Були спроби пограти на гiтарi, але чи то люди просто не люблять музику (я маю на увазi тверезi), чи то гiтаристи такi були. Правда трохи все ж таки поспiвали. Першим продуктом, який почали вживати було Чернiгiвське бiле. А вже потiм на столi почала зґявлятися iжа. Дрова догорали й скоро вже можна було жарити шашлики. Прозвучав перший тост i почалося (перший здається був за групу).…. Закусили й засмоктали чим було. Памґятаю, що картошка була прекрасна, але була вона недовго. Пролунала реплiка Орлова :"Между первой и второй нужно успеть збегать за третей" i всi почали далi обгорювати тему нашого засiдання. Через деякий час до столу почали надходити шашлики. Перша порцiя була чесно подiлена порiвну. Ще трошки посидiвши люди почали вiдчувати легкiсть та впевненiсть. Дехто пiшов робити другу порцiю шашлика (бiльшостi не так подобалося перевертати шашлик, як вино яким його поливали). Iншi повивали пiд гiтару.

Час iшов, тарiлки та пляшки поступово ставали порожнiми. Людям стало зовсiм весело. Хтось знайшов в хатi декiлька капелюхiв i у нас почався сезон моди. Переможцiв можете побачити на фото. Також було у нас караоке. Самою популярною виявилась пiсня "ТУ-104 самый лучший самалёт". Орлов своiм басом тянув так, що аж сусiди пiдтанцьовували. Були й iншi пiснi, зокрема про наркоманiв та iнших видатних людей.

Потiм здається, я с Андрюхою й Мiхой взяв трохи шашликiв i ми пошли прогулятся. Не знаю хто чим займався в той час коли нас не було. Ми прошлись трохи по селу (я хотiв сказать дачах), сходили до ставка (плавать не захотiли, русалок боялися) i повернулися. Коли ми повернулися бiльшiсть народу зайняла другий поверх Олеговоi дачi й там "грiлися", iншi все ще спiвали ТУ-104. Я ще помню ми трошки в карти пограли.

Коли потемнiло (не в очах, а на небi ) то почали збиратися. Першим поiхав Тарас. Я його на автобус до Петрiвки посадив, а далi вiн повинен був на автопiлотi в Фастов добратись ( i що ви думаєте, добрався). Потiм Андрюху до циганiв в маршрутку впихнули (вiн не додому добрався, а на тому ж таки автопiлотi в общагу попав).

Поки Андрiя i Тараса проводжали, нашому Олегу на його ж дачi хтось трошки лоба поцарапав (да так поцарапав, наче дровенякою з розмаху). Вiн каже, що сам себе так, хто ж йому повiрить. Зi столу лахмiття та бруд позбирали. Дачу закрили, людей повиганяли. Я з Мiхой i Вовой поiхав на Виноградар (мене там ще в гостi ждали, а в Мiхи автопiлот отказав). Остальнi спортом зайнялись i пiшком через Московський пiшли.

Взагалi погуляли та вiдпочили нормально. Олегу та його дiдусю, який збудував цю дачу окреме сердчне та велике спасибi вiд всiєi групи.